Початок розвитку меліорації земель на Вінниччині приходиться на 20-ті роки минулого століття. 1 липня 1924 року було створено Київське відділення Української Державної меліоративно-будівельної контори ”Укрдержмеліобудконт”, в зону діяльності якого входило і Поділля.
18 січня 1926 року, у зв’язку з ліквідацією Київського відділення, наказом Укрдержмеліобудконтори була створена Вінницька адміністративно-господарча уповноважена одиниця, якій підпорядкувались Вінницький, Проскурівський і Тульчинський округи. Першим Вінницьким уповноваженим був призначений В.І.Афіногенов, старшим виконавцем робіт С.Г.Якерсон. Проводились меліоративно-гідротехнічні роботи: облаштування і ремонт артезіанських свердловин, цементних колодязів, зрошення та осушення земельних ділянок, регулювання річок, будівництво гребель і ставків.
27 лютого 1932 року була утворена Вінницька область. До цього часу на її території вже проводилось зрошення на площі 120 га і було осушено 390 га перезволожених земель.
У 1940 році в господарствах області налічувалося 350 га зрошуваних та 1200 га осушених земель. Велика Вітчизняна війна на довгий час зупинила розвиток меліорації. Тільки в середині 50-х роках поступово почали нарощуватися темпи по осушенню перезволожених земель та будівництву ставків.
Рішенням Вінницької обласної ради депутатів трудящих 27 серпня 1954 року було утворено обласне управління водного господарства виконкому обласної ради. Першим начальником облводгоспу був призначений М.Г. Омельчук. В 1959 р. була прийнята Постанова ЦК КПУ та Ради Міністрів ”Про осушення боліт і заболочених земель в Україні”. В результаті проведених заходів у 1965 році меліоративний фонд області збільшився до 6,5 тис га, в тому числі 6,1 тис га земель осушених відкритою сіткою каналів.
Підйом меліорації на Вінниччині прийшовся на 1966 – 1990 роки. Почався перехід до будівництва більш досконалих меліоративних систем, значно зросли їх площі та технічне оснащення.
Для забезпечення меліоративного будівництва проектною документацією з 1 січня 1967 року була створена Вінницька проектно-вишукувальна експедиція. У 1974 році вона була реорганізована у Вінницький філіал інституту ”Укрдіпроводгосп” (перший директор – В.О. Чураков).
Для виконання плану будівництва, який досягав вводу 4-5 тис. га меліорованих земель на рік, у 1974 році був створений трест ”Вінницяводбуд” (перший керуючий – Є.В. Пилипенко). В його складі було шість будівельних організацій: Хмільницьке ПМК-208, Копайгородське ПМК – 207, Крижопільське ПМК – 109, Бершадське ПМК – 233, Вінницькі ПМК – 61 і СПМК –251.
Рішенням Вінницької обласної ради 9 грудня 1977 року, на базі управління водного господарства виконкому, було створено обласне виробниче управління меліорації і водного господарства.
Протягом 10-15 років були введені Ямпільська (2,2 тис. га), Порогівська (3,1 тис. га), Тростянчицька (1,3 тис. га), Ярузька (1,5 тис. га), Сумівська (2,1 тис га) зрошувальні системи. З осушувальних систем - Пиківська (1,1 тис. га), Рогинці-Кустівці (1,1 тис. га), Іванівці-Кожухів (1,1 тис. га), Калинівка-Павлівка (0,8 тис. га) та інші. Одночасно здійснювалась реконструкція існуючих меліоративних систем. Начальником облводгоспу в цей період був Д.П.Алексєєв.
До 1989 року площа меліорованих земель збільшилась до 88 тис га, в тому числі зрошуваних – 37 тис га, осушених – 51 тис га.
В окремих районах на півдні області площа меліорованих земель досягла 10-14 % площі ріллі. Для проведення поливів у господарствах області працювало 715 дощувальних машин, в тому числі широкозахватної поливної техніки різних типів: ”Фрегатів” – 35, ”Дніпрів” – 47, ”Волжанок” – 357. Подачу води забезпечували 102 стаціонарні насосні станції, з них 55 на міжгосподарських зрошувальних системах.
Врожайність зернових, технічних та кормових культур на меліорованих землях області постійно зростала. Так, врожайність на зрошуваних землях в період з 1970 до 1988 збільшилась: зернових з 28 ц/га до 40 ц/га, цукрових буряків – з 320 ц/га до 450 ц/га. На осушених землях врожайність також зростала: зернових – з 26 ц/га до 34 ц/га, багаторічних трав – з 210 ц/га до 300 ц/га.
В господарствах Бершадського, Вінницького, Тростянецького, Ямпільського районів на зрошуваних землях стабільно досягалися значно більші урожаї: зернових – 50-60 ц/га, цукрових буряків – 450-550 ц/га, зеленої маси багаторічних трав – 500-600 ц/га.
Для водозабезпечення зрошувальних систем, а також для протиерозійних цілей було побудовано значну кількість штучних водойм, в тому числі Клекотинське, Кинашівське, Клебанське та інші водосховища.
Для технічної експлуатації міжгосподарських систем було створено три структурних підрозділи облводгоспу : в 1971 р – Вінницьке УМС, 1981 р. – Тульчинське УМС, 1987 р. – Ямпільське УМС. Для догляду за станом меліорованих земель та прилеглих до них територій в 1979 році була організована Вінницька гідрогеологомеліоративна партія.
З початку 90-х років нове будівництво в області практично припинилося. Зменшилося фінансування на капітальний ремонт, реконструкцію та експлуатаційні роботи. У господарствах перестав поповнюватися парк дощувальної техніки, що призвело до скорочення поливів на зрошуваних землях.
Основним завданням водогосподарників стало забезпечення працездатності наявних меліоративних систем та насосних станцій, їх ефективне використання. В непростих економічних умовах колективу облводгоспу та структурним підрозділам вдалося зберегти основні меліоративні системи та експлуатаційну базу.
В останні роки галузь почала поступово відроджуватися. Розроблена програма розвитку меліорації земель області, покращилося фінансування з державного бюджету, розпочалося вкладання інвестицій із впровадженням новітніх технологій. Здійснюються заходи по виконанню ”Комплексної програми захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь у Вінницькій області”.
Станом на 01.01.2004 р. загальна площа меліорованих земель у Вінницькій області складає 81,1 тис. га, в тому числі 23,8 тис. га зрошуваних та 57,3 тис. га осушених. Балансова вартість меліоративних фондів становить 221 млн. грн.., в т. ч. міжгосподарської мережі 50 млн. грн.
Основні технічні показники водогосподарсько-меліоративного комплексу області:
- кількість міжгосподарських стаціонарних насосних станцій – 50,
- загальна потужність – 25,8 тис. кВт.год.,
- загальна продуктивність – 15,9 м3/с;
- протяжність закритих трубопроводів – 661 км;
- площа осушення гончарним дренажем – 52,2 тис. га;
- протяжність відкритих осушувальних каналів – 1817 км.
Наявність потужного потенціалу дає можливість водогосподарникам Вінниччини з оптимізмом дивитися вперед і сприяти подальшому розвитку меліорації і водного господарства області.
Історія Південно-Бузького БУВР починається з створення у 1982 році Правобережного управління експлуатації малих водоймищ, яке згодом наказом Мінводгоспу УРСР від 23.04.1984 №184 було перейменоване в Управління експлуатації малих водоймищ.
У 1988 році на базі Управління експлуатації малих водоймищ та Південно-Бузького басейнового управління по регулюванню, використанню і охороні вод згідно наказу Мінводгоспу УРСР від 15.12.1988 року № 164 створено Південно-Бузьке басейнове водогосподарське об’єднання, яке у 2000 році за наказом Держводгоспу України від 16 серпня № 119 перейменовано у Південно-Бузьке басейнове управління водних ресурсів.
3гідно наказів Держводгоспу України від 22 травня 2007 року № 106 “Про ліквідацію Вінницького облводгоспу і Південно-Бузького БУВР та створення Басейнового управління водними ресурсами річки Південний Буг” та від 30 липня 2007 року №162-б “Про внесення змін до наказу Держводгоспу від 22 травня 2007 року № 106” з 3 вересня 2007 року створено БАСЕЙНОВЕ УПРАВЛІННЯ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ РІЧКИ ПІВДЕННИЙ БУГ на базі ліквідованих Вінницького облводгоспу та Південно-Бузького БУВР.
Згідно наказу Держводагентства від 02.12.2015 р № 146 "Про реорганізацію Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг", на базі реорганізованого БУВР Південного Бугу було створено Вінницьке регіональне управління водних ресурсів.
Відповідно до наказів Державного агентства водних ресурсів України №703 від 17.09.2018 року та №804 від 30.10.2018 року Вінницьке РУВР перейменовано у Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг.
